Корови ще ховаються по хатах, а шпаків і синиць можна знову спостерігати з балкона - житель Армянська розповів, що відбувається в місті, де з-за хімічного заводу введений режим НС.
Віктор Коротаєв / Коммерсант
Сергій Захаров живе в Армянську більше 30 років. Як приїхав в 1986 році будувати Сиваський анілінофарбовий завод, так і не виїжджав - навіть у вересні 2018 го, коли в місті було оголошено надзвичайну ситуацію. Його будинок в 16 кілометрах від того самого найбільшого в Східній Європі виробника діоксиду титану, через якого північ півострова покинули птиці і неповнолітні жителі. 21 вересня влада заявили про стабілізацію і рекомендували зняти режим НС. Як живе Армянськ, чи повертаються додому люди, що при цьому думають і кого звинувачують, запитали Сергія Захарова.
- Сергію Валентиновичу, що у вас там відбувається? Одні кажуть, що все добре, і ГДК (гранично допустима концентрація хімічних елементів і їх з'єднань в повітрі) повернулася в норму. Інші - що влада брешуть, і все як і раніше погано.
- Ситуація стала змінюватися відразу, як тільки влада почала вживати заходів по ліквідації. ГДК в нормі. Повітря свіже. Пташки співають.
- Стало бути, повернулися птахи? Повідомляли, що зникли всі.
- Повернулися. У мене на балконі з'явилися знову шпаки, горобці. Синички прилетіли теж. А відлітали дійсно все, крім ворон і голубів. І не було їх дня три десь.
- Люди теж повертаються?
- Так. Дітей ще особливо не везуть назад, адже режим НС не знято. Люди поїхали самостійно. Офіційно діти в таборах біля моря до 1 жовтня. Школи поки закриті. Діти ж їхали разом з учителями. Можу сказати, що у нас у дворі, а це великий двір з п'ятиповерхівок, тиждень машин майже не було. З минулої середи стали потихеньку повертатися. Вчора приїхав з роботи ввечері, а встати знову ніде. Десятки машин. У нас там будинки побудовані буквою «П». До речі, проектували ваші ленінградські інженери. Будинки хороші і поставлені правильно. І виходить, що з урахуванням рози вітрів, у дворах вітру майже немає. Але дороги все ж вузькі. Добре б, щоб ці інженери самі по ним ходили, а не по Невському!
- Люди повертаються з дітьми?
- Так. І у дворі діти знову є. У магазині зустрічав дітей. Абсолютно порожніх будинків тут і не було. Люди залишалися. Адже вивезли повністю тільки дітей, студентів учнів ПТУ з викладачами. Малюків вивезли з мамами. Все було організовано, під контролем дорослих. Везли в Євпаторію, Саки, Ялти. Тих, хто постарше, відвезли в гори кудись, на свіже повітря. Якісь батьки самі своїх дітей вивозили, а потім поверталися.
- Як настрій у людей?
- Найнеприємніше, що всі розуміють, через що це сталося. Через кого. Стало відомо, що розрили українці дамбу. Лужна сиваська вода потрапляє в кіслотонакопітель. Йде хімічна реакція.
- Версія про дамбу з'явилася буквально кілька днів тому.
- Про це наше республіканське керівництво каже, не криючись. Керівник заводу сказав, що виявили пошкодження дамби. І прикордонники там все бачать. Є картинки і з дрона, і з супутника. Все видно.
- Українська сторона спростовує ніби.
- Ну, ми туди самі під'їхати і подивитися не можемо. Прикордонна зона. Але ж люди, які працюють на «Титані», самі це бачать. Там високі цеху. З вікон цехових проглядається це місце. Взагалі, це можлива причина, звичайно. Вчені повинні це підтвердити ще. Експерти. Всі розуміють, що в воді Сиваша (друга назва Згубне озеро, відокремлює Кримський півострів від материка. - Прим. Ред.) Теж є вся таблиця Менделєєва. Вода там лужна. А через дамбу від неї якраз кіслотонакопітель заводу.
- Диверсія поки тільки припущення. Але у вас немає прісної води (після входження Криму до складу Росії влади України відрізали півострів від води Дніпра за допомогою дамби. - Прим. Ред.). Багато хто бачить взаємозв'язок. Води не стало, кіслотонакопітель пересох, а хімію розтягнув вітер.
- Це правда. Туди потрібно багато води. І на технологію виробництва двоокису титану, і на підтримку безпечного стану кіслотонакопітеля. Він же не перший раз пересихає. І за радянських часів пересихав. Але такого, щоб на місто випадали такі сильні опади, я за 32 роки життя тут не пригадаю.
- Поки була прісна вода з Дніпра, все було в порядку?
- Звичайно. Це основний фактор. Без цієї води у нас тут і клімат змінився. Ну, уявіть - раніше по каналу шириною метрів 15 йшла вода. Поливали звідти все садові товариства навколо міста. Їх у нас багато тут і з півночі, і з півдня, і з заходу, і зі сходу. Стояли спеціальні поливні фрегати, такі поливні системи на колесах для поливу полів, рисові чеки в воді повністю. Були посадки уздовж каналу, полів. Зараз все повисихали. Почалося це, як тільки перекрили канал в квітні 2014 року.
- Говорили, що хімічні опади зіпсували врожай.
- Ну так. Хтось ще намагається щось вирощувати. У кого є вода своя на ділянці, ті поливають. Хтось пляшками поливає. Я бачу, як пенсіонери возять воду в пляшках. Але що вони там можуть так виростити?
- А як же свердловини? ЗМІ писали про те, що той же «Титан» набурили собі свердловин. Правда, зазначалося, що нібито вони все і викачали.
- Мені здається, так говорити не зовсім коректно, але взагалі-то їх викачка вплинула. Горизонти залягання підземних вод адже одні на всіх ... Більша ж частина свердловин, які використовували раніше, залишилася на території України. Звідти качали воду. Тому довелося бурити заново. Розвідка ж була вся зроблена ще за радянських часів. Є самовиливаються свердловини на території затоки в районі Сиваша. Але там хімічний склад води не дуже. У Сиваші у нас вода, як в Мертвому морі. Дітей на себе саджаєш і не тонеш. Блакитна глина. Сіль там добували.
- Так виходить, що ті, у кого є своя бурова машина, там повинні бути успішними бізнесменами. Прибутковий бізнес. У нас тут все, у кого є гроші, собі свердловини на дачах зробили.
- Вода на Україні і вода в Росії - дві великі різниці. Зараз просто так не пробурити. Надра - власність держави.
- Ну, так адже вже не Україна.
- Я про Крим сьогодні. На Україні було так - оформлюй фермерське господарство і користуйся. А в Росії потрібно спочатку їхати розмовляти. І потім навряд чи дозволять бурити, не дозволяють практично. Приватно у нас народ не бурить.
- А завод тоді як зміг собі набурили свердловин?
- Мабуть, вирішив на рівні уряду півострова. Завод-то адже бюджетоутворювальне підприємство. І не тільки Армянська, але і всієї республіки. До 40% бюджету Криму дають заводи.
- Коли все почалося, вам як швидко стали пояснювати правила безпеки?
- У нас же є відділ ГО і НС в адміністрації, який усіма цими питаннями займається. Вони стали працювати буквально відразу після викиду. Сергій Аксьонов сам сюди приїхав після того, як наші їздили і стукали там в двері. Попрілеталі відразу МСЧ. Кожен день наради на заводі. Штаб в місті працює. І Аксьонов був тут кожен день, поки ситуація не нормалізувалася.
- А до цього вони не свербіли?
- чесати. Тут для них це справа звична. Хімією в Криму адже тільки північ, тобто ми, і займається. У нас на заводах фахівці є. Тут інше важливо. Завод приватний. Олігарх, їм володіє, - український.
- Дмитро Фірташ?
- Так. Він один з тих, хто фінансував державний переворот, який стався на Україні. Народ вже не шепочеться. Кажуть відкрито, що він гроші в екологію не вкладає. Що завод у нього треба забирати.
- А як же недоторканність приватної власності?
- Ну, а що робити, якщо власник недобросовісний, не справляється зі своїми обов'язками?
- Припустимо, заберуть. Нинішня влада Криму впораються?
- Щодо бюджету Криму не знаю. Але є ж в Росії цільові федеральні програми. Їх продовжили до 2024 року. Думаю, що там достатньо коштів, які можна перенаправити на модернізацію півночі Криму. Якщо влада вирішувати забрати завод, жителі Армянська будуть тільки плескати в долоні. Вже видно, що місто ремонтують, асфальтують. Видно, що гроші вкладають не тільки в трасу Таврида. Садки, школи відремонтували. Але завод поки в руках українського олігарха. Адже і не тільки цей. Содовий завод в Красноперекопську теж його був.
- Ви там працювали?
- Я на анілінофарбового працював. У постачанні. Зараз на пенсії, але підробляю, воджу машину. Пенсії адже, самі в курсі, які в Росії.
- Кажуть, що краще, ніж було при українській владі.
- Трохи краще. Але і ціни виросли. Син мій живе в Севастополі. Зараз дзвонить з Краснодара і каже, що у них там все дешевше зараз.
- Виїхати з Армянська не хочете?
- Хочемо до сина в Севастополь, але за один день не наважується це. Як Бог дасть.
- Як виглядав транзит через Армянськ до 2014 року?
- Дуже багато людей їхало. Вся Центральна і Західна Україна їхала. А ще й молдавани їхали, і Білорусія, і Прибалтика. Сьогодні потік зменшився серйозно. Є ж обмеження з боку України з перетинання кордону. Ну, і Росія намагається не допустити провезення всяких небажаних речей. Ми ж чуємо, що звідти везуть всякі гидоти, незважаючи ні на що. Крім сала з ковбасою, везуть і заборонені речі. Писали не так давно, що везли вибухівку.
- І народ вірить всьому, що говорить телевізор?
- У нас не тільки телевізор тут є. У нас кордону з вікна видно.
- І видно, як вибухівку возять?
- Так. (Сміється.)
- А після НП з кислотними опадами як змінився транзит?
- Відкрили українці кордон. Народ поїхав з великою силою. Звідти їдуть більше, ніж з Сімферополя туди. З Сімферополя мене одна машина обігнала, а назустріч потоком йдуть. Та й коли НП сталася, їхали. Закривали адже тільки два переходи з трьох наших. Один працював весь час.
- А на Україні народ з Армянська поїхав?
- Сказати, що поїхали масово, не можу. Але хтось поїхав. Родичі адже там у багатьох.
- Як себе почувають прикордонники (російські), яких видно з вікна? Повідомлялося, що українські отруїлися.
- Я наших отруєних не бачив. Але відомо, що вони відчували всі ті ж симптоми, як і люди в місті. Печіння верхніх дихальних шляхів, першіння в горлі. Не знаю, роздавали їм протигази чи ні. Справи військові адже. Але були люди, у кого негативу взагалі не було. У мене мама майже нічого не помітила. У кого-то реакція сильніше, у когось менше. На це все здорово впливають адже і психологічні чинники. Ті, хто вирішили залишитися в місті, продовжували працювати як завжди. У кого немає хронічних захворювань і алергій, то все в порядку було.
- Правильно розумію, що поки у вас вся надія на дощі?
- На дощі, і на те, що федерали не залишать нас.
- Федерали адже вам не принесуть води у відрах. І програми цільові, на які ви сподіваєтеся, не реалізуються миттєво.
- До нас в Крим, знову ж таки, з вашого міста, приїжджали вчені. Оцінили водооборот в цілому. Запаси води. Доповідали як, де і скільки можна брати. Зрозуміло, що це все не про сьогодні. Але справа вже йде до зими, сезону дощів. У нас же зима - це дощі.
- «Титан» працює сьогодні? Робочі ходять на службу?
- Завод стоїть поки. Але робочі ходять. Є ж регламентні роботи, тим більше коли зупиняється завод, щоб його потім запустити. Профілактика, планові, попереджувальні роботи там йдуть. У нас народ досвідчений. Наші технарі адже поїздили всюди, і по Росії, і по Україні, і по закордону. Завод-то будувався людьми з Уралу, Кемерова. Ось ми з Донбасу приїхали. Хороші хіміки приїжджали. Так і залишилися тут.
- На початку вересня народ ваш утворений був готовий мітингувати. Зараз залишилися такі настрої?
- Настроїв таких я не бачу, не чую. Сьогодні-завтра у нас оголошено суботник. Влада дає техніку, інструменти, будемо чистити місто. Народ консолідується. Кажу ж. У нас тут все в хімії працюють. Звикли давно до засмучення, які іноді бувають. Тут на заводах щодня не фіалками же пахне.
- Одна справа професійні хіміки, інша справа, коли діти раптом починають задихатися.
- З дітьми ніхто і не став експериментувати. Дітей оперативно зібрали і вивезли, не чекаючи аналізів досліджень. З мамками і вчителями вивезли.
- Тобто до Аксьонову у місцевих питань немає?
- На мій погляд, він вступив грамотно і своєчасно. Всі заходи вживалися своєчасно. Дороги миють регулярно. Техніку нагнали. І двори поливають. І під'їзди помили все. Бригади ходили спеціальні. Почистили все.
- Але корів поки не видно. Тих, які раніше паслися поруч з заводом. Куди поділи?
- Це ви картинки бачили з села Перекоп. Є у мене там знайомі. Корови по хатах. Стоять в корівниках і сараях. Годувати, кажуть, є чим. Падіж худоби не спостерігається. Птахи з неба на нас не падали. Риби мертвої начебто теж не видно. Вчора у мене перед машиною по трасі переганяли стадо корів.
- Україна може повернути вам воду, як ви думаєте? Адже їм теж погано від цих викидів.
- Думаю, що навряд чи. Вони ж нам раніше електроенергію відключили в зиму. Повзривать опори. Потім газ відключили. Потім воду. Людей в Донбасі вбивають. Яка вода ?! Я не вірю в тих людей, які сьогодні керують Україною. І не вірив, коли ми жили ще на Україні. Адже вони все нам давно відомі.
- Хто повинен відповісти за всю історію з кислотою з неба?
- Зараз в місті працює Слідчий комітет. Я бачив тут немісцевих силовиків. Думаю, що розберуться. Багато тут говорять про те, що такого роду власників на території Криму не повинно бути. Головне, щоб Москва звернула на нас увагу. Потрібна не тільки моральна, а й матеріальна підтримка. Крим адже - це не тільки пляжі. Тут і заводи, і сільське господарство. Потрібні дороги, вода, електроенергія та умови, щоб бізнес пішов сюди сам.
- Здивуєтеся, якщо і на майбутній рік нічого не зміниться?
- Упевнений, що такого, як в цьому році, більше не буде. Спека адже не перший рік. А чому так сталося тільки в цьому році, робіть висновки самі.
Розмовляв Микола Нелюбин,
спеціально для «Фонтанкі.ру»
© Фонтанка.Ру Сергію Валентиновичу, що у вас там відбувається?
Стало бути, повернулися птахи?
Люди теж повертаються?
Люди повертаються з дітьми?
Як настрій у людей?
Поки була прісна вода з Дніпра, все було в порядку?
Але що вони там можуть так виростити?
А як же свердловини?
А завод тоді як зміг собі набурили свердловин?
Коли все почалося, вам як швидко стали пояснювати правила безпеки?